Як вечір звечоріє,
До дівчини спішу.
Вона в саду сидить,
На стежечку глядить
І думку думає, чи я прийду.

Прийшов я до дівчини,
– Добривечір, – сказав.
Подав праву рученьку,
Потім обняв її,
А як обняв її, поцілував.

Дівчина сині очі
Примружила собі.
Вона встидається
І не признається,
Що любить мене, як я її.

І був би я дівчину
Ще більше цілував,
Та як ми мріяли,
Кури запіяли
І на прощания я її сказав:

– Як вечір звечоріє
В вишневому саду,
Ти знов в саду сиди,
На стежечку гляди,
А я до тебе знов, серце, прийду.