Як вечір звечоріє
Як вечір звечоріє,
До дівчини спішу.
Вона в саду сидить,
На стежечку глядить
І думку думає, чи я прийду.
Прийшов я до дівчини,
– Добривечір, – сказав.
Подав праву рученьку,
Потім обняв її,
А як обняв її, поцілував.
Дівчина сині очі
Примружила собі.
Вона встидається
І не признається,
Що любить мене, як я її.
І був би я дівчину
Ще більше цілував,
Та як ми мріяли,
Кури запіяли
І на прощания я її сказав:
– Як вечір звечоріє
В вишневому саду,
Ти знов в саду сиди,
На стежечку гляди,
А я до тебе знов, серце, прийду.
До дівчини спішу.
Вона в саду сидить,
На стежечку глядить
І думку думає, чи я прийду.
Прийшов я до дівчини,
– Добривечір, – сказав.
Подав праву рученьку,
Потім обняв її,
А як обняв її, поцілував.
Дівчина сині очі
Примружила собі.
Вона встидається
І не признається,
Що любить мене, як я її.
І був би я дівчину
Ще більше цілував,
Та як ми мріяли,
Кури запіяли
І на прощания я її сказав:
– Як вечір звечоріє
В вишневому саду,
Ти знов в саду сиди,
На стежечку гляди,
А я до тебе знов, серце, прийду.
Примітки:
1. Останні два рядки кожного куплету повторюються двічі.2. Записано 1983 р. від Ганни Сеньків (1928 р.н.) із м. Єзупіль Тисменицького району на Івано-Франківщині.
Джерело:
У лузі калина так гарно цвіте / Упорядник Василь Савчук. – Івано-Франківськ, 2000. – 94 с.Рекламне оголошення