Ой чия то хата скраю
Ой чия то хата скраю,
Що я її не знаю?
Чи не тої дівчиноньки,
Що я її кохаю?
А я тую хату спалю
Або її завалю.
А я тую дівчиноньку
На папері змалюю.
Змалював би-м на папері
Та паперу не маю.
Пішов би я сам до неї
Та дороги не знаю.
Попросив би-м товариша,
Товариш мя відведе.
А товариш кращий мене,
Він дівчину відбере.
Ой прийшов я під віконце,
Став махати рукавом.
А дівчина з товаришем
Розмовляє за столом.
Ой на тобі, товаришу,
Два таляри на руку.
Лиш не роби, товаришу,
Межи нами розлуку.
Що я її не знаю?
Чи не тої дівчиноньки,
Що я її кохаю?
А я тую хату спалю
Або її завалю.
А я тую дівчиноньку
На папері змалюю.
Змалював би-м на папері
Та паперу не маю.
Пішов би я сам до неї
Та дороги не знаю.
Попросив би-м товариша,
Товариш мя відведе.
А товариш кращий мене,
Він дівчину відбере.
Ой прийшов я під віконце,
Став махати рукавом.
А дівчина з товаришем
Розмовляє за столом.
Ой на тобі, товаришу,
Два таляри на руку.
Лиш не роби, товаришу,
Межи нами розлуку.
Примітки:
1. Останні два рядки кожного куплету повторюються двічі.2. Записано 1983 р. від Ганни Сеньків (1928 р.н.) із м. Єзупіль Тисменицького району на Івано-Франківщині.
Джерело:
У лузі калина так гарно цвіте / Упорядник Василь Савчук. – Івано-Франківськ, 2000. – 94 с.Рекламне оголошення