А на горі шальвія
А на горі шальвія, шальвія.
Тото дівча взяв би я, взяв би я,
Бо мі впало до дякы, до дякы,
Не любив го ніякый, ніякый.
А на горі суха розмарія.
– Повіч, дівча, чи ты маш фраїра?
– Веру я го, білый шугай, не мам,
Бо я ті ся любовати не знам.
– Мила моя, не слухай никого,
Лем ся тримай розума свойого.
Я тя буду все вірно любити,
Любость буде в нас до смерти жыти.
Тото дівча взяв би я, взяв би я,
Бо мі впало до дякы, до дякы,
Не любив го ніякый, ніякый.
А на горі суха розмарія.
– Повіч, дівча, чи ты маш фраїра?
– Веру я го, білый шугай, не мам,
Бо я ті ся любовати не знам.
– Мила моя, не слухай никого,
Лем ся тримай розума свойого.
Я тя буду все вірно любити,
Любость буде в нас до смерти жыти.
Примітки:
Останні два рядки кожного куплету повторюються двічі.Джерело:
Кедь собі заспівам / Упорядник Юрій Сенько. – Пряшів: Союз русинів-українців Словацької Республіки, 1993. – 40 с.Рекламне оголошення