– Жено моя млада, отворяй мі двері,
Бо уж іде твуй муж з америцкой землі.

Жена утворила, та й ручку подала:
– Вітай, муй соколе, давня я тя ждала.

– Жено моя млада, як же-сь са ховала?
Люди повідавуть, же-сь фраїра мала.

Бити тя не буду, світа ті дарую,
Витки я приїхав, назад маширую.

Свої друбні діти беру в Америку,
Би ту не зостали на біду велику.

А ти, жено моя, роб як сама знаєш,
Веце ти од мене цента не дустанеш.