Писала ні моя жена лист з краю,
Же уж од ней на порцію питают.
Она не ма ни гелера при собі,
Заволала нотаруша ід собі.

Пан нотаруш най отпишут мойому,
Жеби пришол з Гамерики додому.
Облаплю ’го сідем рази, а не раз:
– Повіч, мужу, кельо тих пінязі маш?

– Не мам вельо, лем пару сто долярів,
Бо мі решту в Гамериці зостали.
В Гамериці шумни дівки бивают,
Каждий вечур на шпацірку волают.

Каждий вечур на шпацірку волают,
Долярики з кишені стягают.
І я ходил даколи на шпацірку,
Бо я теж мал в Гамериці фраїрку.