Калинка, калинка
Калинка, калинка, верхом червоненька,
За добрим шугайом жена молоденька.
Сієся, сієся татарка по лісі,
Сієся лелія для мого фраїра.
Там на горі студня і відро, і відро,
А мого милого нізвідки не видно.
Ішов мій миленький, ани ся не видно,
Лем му за дроженьку білих ніжок слідно.
Вербуют, вербуют гузаре на коня,
І я ся звербую, фраїречко моя.
Хлопец я си, хлопец, годував мя отец,
Годувала матка, цісар до остатка.
За добрим шугайом жена молоденька.
Сієся, сієся татарка по лісі,
Сієся лелія для мого фраїра.
Там на горі студня і відро, і відро,
А мого милого нізвідки не видно.
Ішов мій миленький, ани ся не видно,
Лем му за дроженьку білих ніжок слідно.
Вербуют, вербуют гузаре на коня,
І я ся звербую, фраїречко моя.
Хлопец я си, хлопец, годував мя отец,
Годувала матка, цісар до остатка.
Джерело:
Українські народні пісні з Лемківщини / Упорядник Орест Гижа. – Київ: Музична Україна, 1972. – 404 с.Рекламне оголошення