А в неділю рано [2]
А в неділю рано, ще сонце не сходит,
Молоденький жовнір по касарні ходит.
По касарні ходит, шаблю в руках носит,
Пана капітана о урльоп ся просит.
Пане капітане, пусте мя додому.
Лишив я дівчину, сам не знаю кому.
Пущу я тя, пущу, але не самого,
Кажу осідлати коника сивого.
Коника сивого і нове сіделце,
Підеш до дівчини, розвеселиш серце.
Їде жовнір, їде, ворота минає,
Вийшла стара мати жовніра витати.
Пане жовніроньку, ходіт же до хати,
Бо ваша дівчина хоче умирати.
Молоденький жовнір по касарні ходит.
По касарні ходит, шаблю в руках носит,
Пана капітана о урльоп ся просит.
Пане капітане, пусте мя додому.
Лишив я дівчину, сам не знаю кому.
Пущу я тя, пущу, але не самого,
Кажу осідлати коника сивого.
Коника сивого і нове сіделце,
Підеш до дівчини, розвеселиш серце.
Їде жовнір, їде, ворота минає,
Вийшла стара мати жовніра витати.
Пане жовніроньку, ходіт же до хати,
Бо ваша дівчина хоче умирати.
Примітки:
Останній рядок кожного куплету повторюється двічі.Джерело:
Українські народні пісні з Лемківщини / Упорядник Орест Гижа. – Київ: Музична Україна, 1972. – 404 с.Рекламне оголошення