Закувала зозуленька у гаю, у гаю,
Будеш, мила, жалувати, дуже добре знаю.

Ой не буду, мій миленький, не буду, не буду,
Ти за гором, я за другом,– о тобі забуду.

Ой виїхав козаченько за першиї стіжки,
За ним, за ним два післанці доганяют пішки.

Вертай, вертай, козаченьку,– вмирає матуся.
Най вмирає, най конає, я вже не вернуся.

Вертай, вертай, козаченьку,– вмирає дівчина,
Вертай, вертай, сивий коню, що ж то за причина?

Ой приїхав козаченько на нове подвір’я,
Задзвонили дівчиноньці на смутне весілля.

Ой ви, ручки білесеньки, чом ви ся зложили?
Як я їхав на війноньку, ви єще робили.

Ой ви, ножки білесеньки, чом ви ся зложили?
Як я їхав на війноньку, ви єще ходили.

Ой ви, очка чорненькиї, чом ви ся закрили?
Як я їхав на війноньку, ви ще ся дивили.

Як молоду дівчиноньку у труну вложили,
Молодому козакові вхрест руки зложили.

Як винесли дівчиноньку на довге подвір’я,
Задзвонили козакови на смутне весіля.