А чия то хата
А чия то хата, хата при долині;
Чиє то дівчатко шиє на машині?
Машина клекоче, а дівчатко плаче:
Верни же ся, верни, мій любий козаче!
Не верну, не верну, бо не мам ку кому,
Лишив-єм дівчатко, сам не знаю кому.
Як ми ся любили, сухи верби цвили,
Як ми перестали, зелени зів’яли.
Як ми ся любили, рибко моя, рибко,
Тераз ся на тебе подивити бридко.
Чиє то дівчатко шиє на машині?
Машина клекоче, а дівчатко плаче:
Верни же ся, верни, мій любий козаче!
Не верну, не верну, бо не мам ку кому,
Лишив-єм дівчатко, сам не знаю кому.
Як ми ся любили, сухи верби цвили,
Як ми перестали, зелени зів’яли.
Як ми ся любили, рибко моя, рибко,
Тераз ся на тебе подивити бридко.
Примітки:
Останній рядок кожного куплету повторюється двічі.Джерело:
Українські народні пісні з Лемківщини / Упорядник Орест Гижа. – Київ: Музична Україна, 1972. – 404 с.Рекламне оголошення