Беру лен, беру лен
Беру лен, беру лен, борозду за тижден;
Вибрала-м до краю, воз мене, шугаю!
Беру лен, беру лен, сама команичка,
Воз мене, шугаю, хоц я невеличка.
Хоц я невеличка, але я шумничка,
Стану коло бочка, яко фраїрочка.
Ой, лене, мій лене, мій зелений лене,
Хто тя ту посіяв, най тя і вибере.
Посіяли його миленького ручки,
Я го буду брати стиха, помалючки.
Беру лен, беру лен, зимна роса на нім,
Пішов мій миленький і я піду за ним.
Вибрала-м до краю, воз мене, шугаю!
Беру лен, беру лен, сама команичка,
Воз мене, шугаю, хоц я невеличка.
Хоц я невеличка, але я шумничка,
Стану коло бочка, яко фраїрочка.
Ой, лене, мій лене, мій зелений лене,
Хто тя ту посіяв, най тя і вибере.
Посіяли його миленького ручки,
Я го буду брати стиха, помалючки.
Беру лен, беру лен, зимна роса на нім,
Пішов мій миленький і я піду за ним.
Джерело:
Українські народні пісні з Лемківщини / Упорядник Орест Гижа. – Київ: Музична Україна, 1972. – 404 с.Рекламне оголошення