Ой под гаєм зелененькым,
Брала вдова лен дробненький,
Брала, брала выберала,
Та й так собі заспівала:

"Ой кобы-м я мужа мала,
Я бым його шанувала,
В кармазины уберала,
Медом, вином наповала."

Там по ниже Василь косил,
Вітер голос там доносил,
Шмарил косу до травонькы,
А сам пошол до домоньку.

"Позволь мати вдову взяти,
Вдова буде шанувати,
В кармазины уберати,
Медом, вином наповати."

"Не позволю вдову взяти,
Вдова знає чарувати,
Счарувала мужа свого,
Змарніє тя молодого."