Ти смієшся... А у мене
Плугом оре під ребром;
Ти співаєш... А у мене
Жаль і смуток над чолом!

Ти радієш... А у мене
В серце врилася туга;
Ти гуляєш... А у мене
Пече-ріже край ребра!

Я не криюся кохана,
Що лиш раз любив в життю,
Що від сходу й знов до рана
Я любив Тебе одну...

Схилилися вії над чолом моїм
І в важкій задумі я броджу,
Шукаю себе у серцю Твоїм –
Та горе! Себе не находжу...

Находжу в тім серці руїну одну
І спомин святої любови,
А дальше – і зраду погану, брудну
Та підшепти людські й намови.

Я любив Тебе одну,
Злотоуста Юліянно,
Я любив Тебе й люблю,
Мій ангеле, райська панно!