Не пригадуй днів кохання
Світить місяць, ходять зорі,
Світло мерехтить;
Серце в моїй груди бється,
Око ся іскрить...
Чом же, місяцю, мій друже,
Не зайдеш за хмари?
Щоби міг я вже забути
Про кохання чари...
Чом же, місяцю, мій друже,
Раниш мою душу;
О, не згадуй любви-щастя,
Бо плакати мушу...
О, не згадуй про отрую, –
Я скорше сконаю;
Не пригадуй днів кохання
Прожитих у гаю...
О, не згадуй про гай-солод,
Всьо воно минуло;
Не вернеться вже ніколи
То, що колись було...
Світло мерехтить;
Серце в моїй груди бється,
Око ся іскрить...
Чом же, місяцю, мій друже,
Не зайдеш за хмари?
Щоби міг я вже забути
Про кохання чари...
Чом же, місяцю, мій друже,
Раниш мою душу;
О, не згадуй любви-щастя,
Бо плакати мушу...
О, не згадуй про отрую, –
Я скорше сконаю;
Не пригадуй днів кохання
Прожитих у гаю...
О, не згадуй про гай-солод,
Всьо воно минуло;
Не вернеться вже ніколи
То, що колись було...
Примітки:
Пасейк, 17 вересня 1915.Джерело:
Пісні щирої любови / Упорядник Марко Скритий. – Нью Йорк: Січовий базар, 1920. – 88 с.Рекламне оголошення