Ти знаєш, мій любий друже,
Коли квітка-рожа вяне;
Тоді, коли ясне сонце
Світить, світить й перестане...
Ти відчуєш, як то тяжко,
Коли спомин пролетить,
Що я мав колись другиню,
Яка тепер в гробі спить...

Зрозумій, що я утратив
Всьо, що було дороге:
Стратив долю, стратив щастє,
То пощо ж в світі мене?
То пощо світ проклинати,
Оплакувать свої дні;
Коли пташка крил не має,
Чи співать буде пісні?..