Пропали щастя дні!
Яку любов з тобою я
Зазнав, скажи мені?
От марно стратив лиш життя,
Пропали щастя дні...
Де доля та, що я шукав,
Де рай, де мій спокій?
Пропало всьо... Я змарнував
Весь вік свій золотий, –
Пропало всьо... Я змарнував
Будучність всю свою;
Я стратив всьо, що лише мав,
І горе тепер пю...
Й приходиться отруту пить,
Пю й випю аж до дна, –
Бо біля серця щось болить, –
І йду – ти жий сама!
Зазнав, скажи мені?
От марно стратив лиш життя,
Пропали щастя дні...
Де доля та, що я шукав,
Де рай, де мій спокій?
Пропало всьо... Я змарнував
Весь вік свій золотий, –
Пропало всьо... Я змарнував
Будучність всю свою;
Я стратив всьо, що лише мав,
І горе тепер пю...
Й приходиться отруту пить,
Пю й випю аж до дна, –
Бо біля серця щось болить, –
І йду – ти жий сама!
Примітки:
Джерзи Сіти, 15 падолиста 1918.Джерело:
Пісні щирої любови / Упорядник Марко Скритий. – Нью Йорк: Січовий базар, 1920. – 88 с.Рекламне оголошення