Буря шалена, вітер скажений
Женуть снігом;
А я проклятий, всіми забутий
Йду їх слідом!

Поля покриті снігом і ледом
Навкруг;
Лиш місяць й зорі по небі ходять,
А я їх друг!

Що за бродяга прийшов до гаю
В ночі?
Й привів собою смуток, трівогу
Й плачі!..

Прийшов, бушує всюди, довкола
В гаю;
За чим шукає, за ким так плаче
З жалю?

Немов люнатик. Став під тополю
І наріка’...
– О, щоб ти знала, люба дівчино,
Це я!..

А буря свище, дальше гуляє
В гаю;
Прощайте квіти, пахучі, любі
В маю!..