Як бувало весною
Ти йшла разом зі мною
Битою стежкою в гаю,
Ти глибоко зітхала
І сердешно казала:
– "Любий, тебе я вірно кохаю"...

Весна нині минула,
Любов наша пірнула
Геть глибоко у море студене;
В Твоїм серці скрижалі,
В моїм смуток, печалі –
Нема щастя ні в Тебе ні в мене...

Мов кущ серед поля,
Поломала нас доля
Тебе вправо, а мене вліво;
Тебе з иншим звінчали,
Мені иншую дали, –
Не милу ні серцем ні тілом...

Так! Весна вже минула,
Хоч і коротка так була,
Вже віє вітром студеним;
Серед тої розпуки,
Тоски, горя і муки
Моє серце бється скажено...

Але болі всі зношу
І Тебе щиро я прошу –
Ти наруги зноси всі покірно!
Може ми ще зійдемось
Й без попа поберемось,
Бо і я любив Тебе вірно...