Чи з чужини я прилину?
Чому верби повсихали,
Чому води не бурчуть?
Чому пісні повтихали,
Чом в чужині їх не чуть?
Чом далеко тут, за морем,
Не співає соловій?
Чому мене тяжке горе
Так скувало, наче змій?
Чому струни вже порвались
Тут, в далекій чужині?
Чи будем ще ми співали,
Ми обоє в самоті?
Чи зійдемось ми, дівчино,
На вечірню рандеву?
Чи з чужини я прилину
В нашу рідню сторону?
Хоч прилину, то до кого,
Як Тебе там не буде?
Як не буде друга мого
Хто потішить там мене?
Хто потішить, хто розрадить,
Та любенько обійме?
Хто в біді мене порадить,
Смуток з серця прожене?
Що по тім, що ясні зорі
Світять ясно (й се лиш в сні...),
Коли моє щастє в морі,
Ох, далеко – аж на дні.
Чому води не бурчуть?
Чому пісні повтихали,
Чом в чужині їх не чуть?
Чом далеко тут, за морем,
Не співає соловій?
Чому мене тяжке горе
Так скувало, наче змій?
Чому струни вже порвались
Тут, в далекій чужині?
Чи будем ще ми співали,
Ми обоє в самоті?
Чи зійдемось ми, дівчино,
На вечірню рандеву?
Чи з чужини я прилину
В нашу рідню сторону?
Хоч прилину, то до кого,
Як Тебе там не буде?
Як не буде друга мого
Хто потішить там мене?
Хто потішить, хто розрадить,
Та любенько обійме?
Хто в біді мене порадить,
Смуток з серця прожене?
Що по тім, що ясні зорі
Світять ясно (й се лиш в сні...),
Коли моє щастє в морі,
Ох, далеко – аж на дні.
Примітки:
Нью Йорк, 1 квітня 1915.Джерело:
Пісні щирої любови / Упорядник Марко Скритий. – Нью Йорк: Січовий базар, 1920. – 88 с.Рекламне оголошення