Там так тихо, так весело,
Ані словечка не чуть...
Не дивуйся, любий друже,
Там ангели лиш жиють...

Тихо всюди і чарівно,
Соловій лиш заспіває,
Сосни шепіт рознесеться,
Листком вітер захитає.

Тишина, як в земнім гробі,
Лиш потік тихенько грає;
Місяць внурив твар у воду
І з струями розмовляє.

А в тій тиші під сосною
Дівча сидить, біле гусся,
Біля неї молод-хлопець
Їй до серця пригорнувся.

Він взяв її ніжну ручку
Й к’ свому серцю пригортає,
І обоє так в обіймах
Мліють, аж день засвитає.

Що ж, любуються щасливі...
Їх не бачать злобні очи,
Їх не бачать злобні люди
В тихім гаю серед ночи...