О, даремні всі пісні
І жалі, всі болі
Та плачі всі даремні
І терпіння твої.

Твої просьби, благання
Не уймуть вже мене
І не буду вже більше
Я любити тебе.

Ні, не стапу вже дальше
Вязать серце моє, –
Ти бо другому дала
Всьо богатство своє...

Той барвінок, що ріс десь
Нам на шлюбний вінець,
Він зівяв вже, зівяв вже –
Й любві нашій конець...