Легенько вже клониться сонце,
Спочити бажає по труді важкім;
Я глянув тужливо в віконце,
Дивився і плакав потім...

Чужий це край, чужа земля
І чужі люди злосливі,
А там, а там... рідна моя...
Летять думки тужливі...

Я сам в кімнаті. Сів при столі,
Глянув у серця руїни;
І так заснув. Сниться мені,
Що прийшов лист десь з України.

І я зрадів, став і читаю:
"Приїдь, миленький,
До свого краю,
Прилинь серденько.

Тут батько твій,
Матір кохана,
Гай, соловій,
Тиха альтана...

Приїдь, я знаю,
Що тобі треба –
Тужиш до раю,
До щастя, неба..."

Не дочитав (я пробудивсь), сльоза полилась,
В очах стемніло мені
Й я затужив... Вона ж все снилась,
Все бачив її в сні.

Так, я приїду. Пожди хвилину,
Від днесь приїду за один рочок;
Ти нарви рож і розмайрину
Нам на вінчальний віночок...