Як ти умліваєш
Коли іду разом з тобою,
Всьо зло від мене геть щезає;
Здаєсь – всьо горе йде з водою
І я наново оживаю.
Мені так приємно, коли ти візмеш
Своєю рукою за руку мою,
Тоді то здається, що більш не зірвеш
Між нами коханнє – любву.
А ще приємнійше, коли ти сідаєш
Узявши за руку мене;
У моїх обіймах як ти умліваєш,
Тоді моє горе вітер геть жене...
Всьо зло від мене геть щезає;
Здаєсь – всьо горе йде з водою
І я наново оживаю.
Мені так приємно, коли ти візмеш
Своєю рукою за руку мою,
Тоді то здається, що більш не зірвеш
Між нами коханнє – любву.
А ще приємнійше, коли ти сідаєш
Узявши за руку мене;
У моїх обіймах як ти умліваєш,
Тоді моє горе вітер геть жене...
Примітки:
Болшівці, 28 падолиста 1913.Джерело:
Пісні щирої любови / Упорядник Марко Скритий. – Нью Йорк: Січовий базар, 1920. – 88 с.Рекламне оголошення