В неділю над вечір я вийшов до гаю,
Щоби любуватись співом пташини,
Сів в тихій долині над беріг ручаю
І глядів на сонце в зеркалі води.

Там небо побачив і хатину в долі;
Пишалась, як зірка ясна, в самоті,
Кругом росли дуби, сосни і тополі...
Я б бажав втопиться був у тій красі...

Я довго глядів ще і серце забилось,
Тьогкало, неначе в завзятій борні,
Груди розпирало, бо з хати дивилось
Дівча молоденьке у очи мої.

Не знаю, як зветься та панна,
Але душа моя все співає: "Ганна"...