Вже більше сліз мені не стане
Так вічно, вічно плакать в чужині,
І серце в груди биться перестане,
Остануться лиш спомини сумні...

Так доля мною вередує,
Так щастє м’ні сприяє,
А Бог моїх жалів не чує,
На мої просьби не зважає...

Коли ж придеш, дівчино, в храм
Й клякнеш молитися до Нього,
То не зітхай, не проси там
Ні щастя, ні раю святого,
Бо Він не чує...