На морю

Коби то знати, що будучність криє,
Щоби її тайну можна відгадати,
Здаєсь – серце людське було би спокійне...
Лиш коби то знати! Лиш коби то знати!

Де тільки глянеш – всюди лиш море,
Вона пустиня і водний степ;
Ніщо не видно, – лиш людське горе
Несе на собі корабель-вертеп.

Кораблі малі й великі
По морю гуляють,
За ними птахи голодні
В повітрю літають.

Ясне сонце світить, гріє,
Душу веселить;
Буйний вітер свище, віє,
Аж в ухах лящить.

На широкім океані
Корабель герцює,
А здалека суне буря,
Смерть йому віщує...

Примітки:
Атлянтійський океан, 23 грудня 1913.
Джерело:
Пісні щирої любови / Упорядник Марко Скритий. – Нью Йорк: Січовий базар, 1920. – 88 с.

Рекламне оголошення