Тяжко жити бездольному
В вічнім смутку, горю,
Але тяще безсильному
Плавать в життя морю.

***

Дарма квіти ратувати,
Коли ліс занявся;
Дарма серце ще кувати,
Коли закохався...

***

Що за розкіш під прапором
Для вітчини умирати,
Не податись під напором!
Чи зазнав ти цього, брате?

***

Біда, біда тому нині,
Що запродав рідну хату;
Тепер мусить на чужині,
Як сирота проживати.

***

Не для танців і гуляння
Породились ми на світ,
А боротись і любитись,
Розвівати життя квіт!

***

Щастє – його кождий має:
Той, що плаче, що співає;
Щастє людям благодать!
Але щастє раз витає,
Стратиш – в мрачну даль щезає
І вже більш його не ждать!

***

Чому плачу? – ти питаєш;
Кажеш: дарма сльози лить.
Чому плачу... Чи ж не знаєш,
Як в чужині тяжко жить?

***

Резиґнація, зневіра
В свої власні сили –
Значить: світа позбутися,
Лягти до могили.

***

Я не знаю, як співати
І як серце настроїти,
Але знаю, що співати,
Тугу в думу виливати;
Значить: рани, біль гоїти,
Душу в тепло приодіти.

***

Зглуши, убий мої скрижалі,
Вирви із серця тяжкий біль;
А ні, – додай ще більш печалі,
Плач, дурне серце, скаженій.

***

До Вас кличу я з чужини,
До Вас, Сини України:
Сильні серцем – любітеся,
Сильні духом – борітеся...

***

Лиш одна, одна надія,
Що держить мене в життю,
Це – що верну на Вкраїну
І боротись там буду...

***

Згадай, дівча, хоч раз згадай
Про ті веселі дні,
Як ми обоє, ідучи в гай,
Співали пісню о любві...