Заспіви
Тяжко жити бездольному
В вічнім смутку, горю,
Але тяще безсильному
Плавать в життя морю.
***
Дарма квіти ратувати,
Коли ліс занявся;
Дарма серце ще кувати,
Коли закохався...
***
Що за розкіш під прапором
Для вітчини умирати,
Не податись під напором!
Чи зазнав ти цього, брате?
***
Біда, біда тому нині,
Що запродав рідну хату;
Тепер мусить на чужині,
Як сирота проживати.
***
Не для танців і гуляння
Породились ми на світ,
А боротись і любитись,
Розвівати життя квіт!
***
Щастє – його кождий має:
Той, що плаче, що співає;
Щастє людям благодать!
Але щастє раз витає,
Стратиш – в мрачну даль щезає
І вже більш його не ждать!
***
Чому плачу? – ти питаєш;
Кажеш: дарма сльози лить.
Чому плачу... Чи ж не знаєш,
Як в чужині тяжко жить?
***
Резиґнація, зневіра
В свої власні сили –
Значить: світа позбутися,
Лягти до могили.
***
Я не знаю, як співати
І як серце настроїти,
Але знаю, що співати,
Тугу в думу виливати;
Значить: рани, біль гоїти,
Душу в тепло приодіти.
***
Зглуши, убий мої скрижалі,
Вирви із серця тяжкий біль;
А ні, – додай ще більш печалі,
Плач, дурне серце, скаженій.
***
До Вас кличу я з чужини,
До Вас, Сини України:
Сильні серцем – любітеся,
Сильні духом – борітеся...
***
Лиш одна, одна надія,
Що держить мене в життю,
Це – що верну на Вкраїну
І боротись там буду...
***
Згадай, дівча, хоч раз згадай
Про ті веселі дні,
Як ми обоє, ідучи в гай,
Співали пісню о любві...
В вічнім смутку, горю,
Але тяще безсильному
Плавать в життя морю.
***
Дарма квіти ратувати,
Коли ліс занявся;
Дарма серце ще кувати,
Коли закохався...
***
Що за розкіш під прапором
Для вітчини умирати,
Не податись під напором!
Чи зазнав ти цього, брате?
***
Біда, біда тому нині,
Що запродав рідну хату;
Тепер мусить на чужині,
Як сирота проживати.
***
Не для танців і гуляння
Породились ми на світ,
А боротись і любитись,
Розвівати життя квіт!
***
Щастє – його кождий має:
Той, що плаче, що співає;
Щастє людям благодать!
Але щастє раз витає,
Стратиш – в мрачну даль щезає
І вже більш його не ждать!
***
Чому плачу? – ти питаєш;
Кажеш: дарма сльози лить.
Чому плачу... Чи ж не знаєш,
Як в чужині тяжко жить?
***
Резиґнація, зневіра
В свої власні сили –
Значить: світа позбутися,
Лягти до могили.
***
Я не знаю, як співати
І як серце настроїти,
Але знаю, що співати,
Тугу в думу виливати;
Значить: рани, біль гоїти,
Душу в тепло приодіти.
***
Зглуши, убий мої скрижалі,
Вирви із серця тяжкий біль;
А ні, – додай ще більш печалі,
Плач, дурне серце, скаженій.
***
До Вас кличу я з чужини,
До Вас, Сини України:
Сильні серцем – любітеся,
Сильні духом – борітеся...
***
Лиш одна, одна надія,
Що держить мене в життю,
Це – що верну на Вкраїну
І боротись там буду...
***
Згадай, дівча, хоч раз згадай
Про ті веселі дні,
Як ми обоє, ідучи в гай,
Співали пісню о любві...
Джерело:
Пісні щирої любови / Упорядник Марко Скритий. – Нью Йорк: Січовий базар, 1920. – 88 с.Рекламне оголошення