Чи знаєш край, веселий край,
Ту рідну сторону Поділлє?
Там кожда хвиля тобі рай,
Кожда година весіллє...

Чи чув ти там, як дзвони дзвонять,
Як мліють скрипки, сурми грають?
Як українські пісні гомонять,
Що їх дівчатка наші співають?

Бачив ті поля розкішні, ниви,
Сади вишневі, чарівні;
Бачив яблуні, груші і сливи,
Сосни веселі і гнівні.

Бачив ти гори, Карпати рідні,
Бачив їх шпилі високі;
Народу рухи бачив свобідні,
Його задуми глубокі.

...Та закарала нещасна доля
Дітий тих вірних Вкраїни;
Вони лишили ріднії поля
Й пішли в далеку чужину...

Куди думки їх не бродили,
І гадки – бути там – не мали;
Куди їх ноги не ходили –
Тепер йї зрошують сльозами...