Ти вчив маленьких дітий в святині,
Як мають нарід любити –
Щоб за добро свого народу
Життє геройсько положити...

Ти вчив їх цього, а сам дав доказ,
Які правдиві ті слова,
Як сильний дух був в Твоїй груди,
Як сильна воля була!

Коли почув лиш святий клич дзвону,
Що був розлягся наче грім;
"Сини народу, в ряди ставайте,
До бою з ворогом ходім!.." –

Ти всьо покинув: оставив жінку,
Маленкі діти свої,
Узяв кріс бистрий й остру шаблюку!
Й став в Січовому ряді...

"В Київі, братці, в нашій столиці,
Там до побачення всі!
Летім вірлята йому на стрічу!"
– Проголосили уста Твої...

Найкращу квітку – червону рожу,
Що дає запах на весні, –
За Твою вірність Україні
Народ присвячує Тобі...