Більш двіста літ стогнав Ти,
Народе любий мій,
І на шляху тернистім
Нераз зводив Ти бій
За кращу свою долю,
За вкрадені права,
За щастє своє, волю;
Й діждався Ти вінця;
– Воскресла Україна...
Ти камінь відвалив
І з гробу встала Матір,
Котру Ти так любив...

Ми вчера гнули спини
І мліли під хрестом,
Ще вчера неодин з нас
Упав під тягаром.

А нині зійшло сонце,
Настали нові дні;
Ми нині не рабами,
Ми нині вже вільні...

В нас нині вільні руки,
Щоб взяти у них плуг
Та йти ріллю орати
Й широкий рідній луг.