Ти кажеш не грати вже старих акордів,
Бо вони лиш серце пекучо дразнять...
Я ж волів минувшість в думу виливати,
Про волю і славу минувшу співать!

Я волів, бо спомин, хоч і ранить душу,
Він будить ідеал в тобі до життя,
Додає охоти до борні за щастє,
Родить в тобі думку кращого буття!..

Я б хотів, щоб думи, наче води світа,
Зіллялися разом у одно русло,
Щоб протест-терпіннє скорбного народу,
Мов гураґан-буря, грімко заревло.

Бувби я щасливий, щоб голосний відгук
Минувшої волі... пролетів, мов птах,
Зза Карпат від Сяну – по Дон, Чорне море,
Скрізь по Україні, по рідніх степах...