На городі вишня, за городомъ естъ дві,
Кохавъ я дівчину, не літо, не дві.
Кохавъ я дівчину три літі,
Тяжко ми ю взяти на світі.

Заіджу коника, заіджу другого,
Скажи ми дівчино, чи буде що зъ того.
Чи буде що зъ того, ой чи ні,
Не вяжи серденька ты мені.

На порогъ ступаю, день добрый витаю,
А до хаты входжу, дробни слезы котю.
Не плачь, не плачъ, милый, на мене,
Плачъ на свою мамку, на себе.

Ой не рокъ я ни два на мамочку плачу,
Черезъ тебе, мила, свои літа трачу.
Ой йди собі, милый, бо ты други маешъ,
Ты въ мене посагу богато не найдетъ.

Ты въ мене посагъ сама,
Якъ на небі зоря ясна.
Ой ты теперь кажешъ, шо зоречка ясна,
А оттакъ ми скажешъ, ты доли несчасна.

Ой якъ ты не скажешъ, то скаже мати,
Ліпше мене бідну не брати.
Ой якъ ты не скажешъ, то скаже мати,
Якъ мати не скаже, сестра якогось намъ добра нанесла.

Скарай же мя, Боже, на души, на тілі,
Якъ я що помыслю о иншомъ ділі.
Скарай же мя, Боже, хотъ заразъ,
Якъ я що помыслю не въ гараздъ.