Чорна гора виорана, а кулями засіяна,
А кулями засіяна, жовнярами зволочена.
Летитъ воронъ зъ чужихъ сторонъ, та й на крылця намагае
Иде мати старенькая та й его ся бай пытае:

Ой вороны, вороночку, ты изъ краю далекого,
Чи видівъ ты сына мого, сына мого родненького.
Журилася мати мною шо не буду я газдою,
Не журися мати мною, такъ якъ завтра я газдою.

Ой естъ дома новый плужокъ, а въ цісаря новый ґверокъ,
Ой дома насінячко, а въ цісаря ремінячко.
Ой стой мати не журися, твой сынъ у войску оженився,
Узявъ собі въ царя дочку, а могилу въ дружиночку.

Озми мати піску жменю, та посій го по каменю,
Ой коли той пісокъ зойде, тогды твой сынъ зъ войска прійде,
Ой якъ не зойшовъ, такъ не зойде,
Якъ не прійшовъ такъ не прійде.