Вже ми ся вприкрило кавальеровати,
часъ бы мені було, вже неню гадати
ружно собі розмовляю,
шо робити, самъ не знаю.
Гадку маю таку, взявбимъ хотьбы й яку.

До міскои панны, не маю охоты,
бо міская панна, легка до роботы,
лишень шити, гакльовати,
и до люстра приглядати.
Журбы домовои, не знае жаднои.

Богацкую дочку, боявбымъ ся взяти,
бо богацка дочка, любитъ довго спати,
та й навчена на садочокъ,
на яблушка, на медочокъ.
Все бы лишъ плакала, въ тата ліпше мала.

Файнои не хочу, щобъ мя не знищила,
ше на лужку лежитъ, вже бы каву пила,
якъ звычайно до файного,
магнесъ тягне грошей много.
Чоловікъ сумуе, та й довги рахуе.