Ой згоріла стырта сіна, на жовтомъ пісочку,
А кто-жъ мені молодому, випере сорочку.

Сестра мала, мамка стара, родины не маю,
До сусіды не понесу, бо я ся встыдаю.

Ой маю-жъ я таку милу, якъ родна ми мати,
Шо выпере и сточае, принесе до хаты.

Ой по горі по высокій, барвінокъ ся стелитъ,
Гей чую-жъ я черезъ люди, шо милый ся женитъ.

Най ся женитъ, най ся женитъ, най Богъ помагае,
Шобы не мавъ пристановку, якъ вода не мае.