Ой дівчина по грибы ходила,
Въ темномъ лісі, въ гаю заблудила.
Надибавъ ю козакъ молоденькій,
Подъ нимъ коникъ – коникъ вороненькій.

Ой, дівчино, дай ся на подмову,
Выведу тя зъ гаю на дорогу.
Хиба-жъ бы я розуму не мала,
Шобы я ся на подмову дала.

Купю-жъ тобі кватирку горівки,
Выпробую якій розумъ въ дівки.
Купю-жъ тобі коновочку меду,
Таки-жъ тебе зъ розумочку зведу.

Завівъ еи подъ білу березу,
Зробивъ зъ неи пяну не тверезу.
Завівъ ею подъ білу ялицю,
Зробивъ зъ неи файну молодицю.