Іхавъ козакъ зъ войны, дівча воду брала,
Гей козакъ собі жалобно заспівавъ, дівча заплакала.

Гей козакъ собі жалобно заспівавъ, бо ему до того,
А дівчина ревно заплакала, мара знае чого.

Гей козакъ собі жалобно заспівавъ, бо онъ паробочокъ,
А дівчина ревно заплакала, стратила віночокъ.

Не плачъ, моя мила, поки я съ тобою,
Якъ я поіду на Украину, заплачешъ за мною.

Ой злізь, дівча, въ керниченьку, та й злізь же ты до дна,
Та й витягни свой віночокъ, коли будешъ годна.

Не мой коникъ, не мой, але мого брата,
Не моя-жъ то молода дівчина, лишенъ моя то втрата.

Гей коню-жъ, мой коню, срібна на тобі грива,
Гей завези мя, або занеси мя, ажъ где моя мила.