Гей, оравъ я на пшеничку въ лузі,
Зломалася поличенка въ плузі.

Чи я маю поличку тесати,
Чи я маю въ ту ночъ вандровати.
Гей озму я сердачокъ на плечи,
Повандрую до дівчины въ вечерь.

Привандрувавъ я передъ нови ворота,
Зноситъ мене до хаты охота,
Привандровавъ предъ біленьки стіны
Замало мене собаки не зіли.

Ви собаки идіть въ солому спати,
Вы козаки прошу васъ до хаты,
Посуньтеся козаки по лавці
Та най сядутъ давни закоханці.

Не встигъ козакъ на лавку сісти,
Дала ему голубятко істи.
Не зівъ онъ лишъ крилце й реберце,
Стало ему въ грудехь и въ сердци.

Выйшовъ козакъ, коло коня вьеся,
А дівчина въ оконци сміеся,
Ой дівчину подь віночокъ чешутъ,
Козакови домовину тешуть.

Ой дівчину до слюбоньку ведуть,
А козака вже до гробу несуть,
Ой дівчина до слюбочку стала,
На козака сира земля впала.