Ой отсе гора, а отси друга,
Межи тыми горочками ясная зоря.

Ой, а я гадавъ, шо зоря зойшла,
А то моя файна любка, по воду пойшла.

Ой я за нею, якъ за зорею
Сивъмъ конемъ, чистимъ полемъ навздоганяю.

Якъ навздогонивъ, та й заговоровъ,
А кто-жъ тебе, моя мила, такъ рано збудивъ.

Я ше молода, та й не дрімлива,
Лишень на світъ зазоряло, я вже ся вмыла.

Дівчино моя, напой мні коня,
Не напою, бо ся бою, бо шемъ не твоя.

Якъ буду твоя, напою ти два,
Зъ кидровой керниченьки, зъ нового ведра,

Конь воды не пье, копытами бье,
Варуй же ся дівчиночко, бо онь тебе вбье,

Ой якъ онъ мене вбье, то слава буде,
Ой маю-жъ я меншу сестру, за тебе пойде.

Я зъ меншовъ сестровъ розпращаюся,
А зъ тобою дівчинонько я звінчаюся.

Гей селомъ іхавъ, никто не здыбавъ,
Та й зъ крутого бережочка головку скрутивъ.