Червона калино, чомъ не процвітаешъ,
Молода дівчино, чомъ стоишъ думаеш,
Якъ ми не стояти, думку не думати,
Любиламъ жовняра, теперь невидати.

Любиламъ жовняра, хлопця молодого,
А теперь не буду, поки житя мого,
Молода дівчина, три ночи не спала,
Три ночи не спала, дробный листъ писала.

Дробный листъ писала, на вкраину слала,
До того жовняра, шо вірно кохала.
Ой въ неділю рано, та й ше не вмивався
Взявъ той листъ у руки, та й перечитавши.

Ходитъ жовніръ, ходить, въ рукахъ чаку носитъ,
Вь пана капитана, на урльопъ ся проситъ.
Ой пане-жъ, мой пане, пусти мя до дому
Бо пише дівчива, шо вже мае сына.

Ой пустю-жъ тя пустю, але не самого,
Скажу осідлати, коня вороного,
Жовняре, жовняре, дурный розумъ маетъ
Шо чужу причину, за свою пріймаешъ.

Ой пане-жъ мой пане, не можу казати,
Бо моя причина, буде Богъ карати.
"Іде жовніръ іде, врата втворяе,
Выходитъ родина, жовніра витае.

Жовняре, жовняре, ты наша родина,
Бо зъ подъ твого плеча, сестра мае сына.
Ввойшовъ до світлиці, дівчина хоруе,
Припавъ до лужечка, у личко цілуе.

Цілувала-жъ би тя, лихая година
Отцурала мя ся, вся моя родина.
Отцурали мя ся, мой отецъ та й мати,
Ты мя ся отцуравъ, шо тя не видати.