Гаемъ, гаемъ, квітко моя, будь здорова, любко моя,
Бо вже тебе покидаю, я вже другу любку маю.

Хоть бымъ нерадъ, але мушу,
Розкохала шельма душу.

Зъ-подъ явора зеленого, крыга леду студеного,
Крыга леду розтопися, ты чорнява, отступися.

Ти чорнява, отступися,
Ти білява, присунися.

Шкода цвіту біленького, шкода мого миленького,
Шкода цвіту біленького, шо онъ марне обпадае.

Якбы не то сонце зъ вітромъ
Цвітъ бы не обпадавъ.

Шкода мого миленького, шо онъ мене покидае,
Якбы не та шельма друга, онъ бы мене покохавъ.