Ведуть кони зъ Тернополя, конь дорогу чуе,
Кобы я ся довідала, где милый ночуе.

Гей ночуе мой миленькій, въ глубокой долині,
А самъ понесъ подарунки молодой дівчині.

Бодай тебе, дівчиночко, хороба напала,
Колько-жь ты ся подарунковъ оть мене набрала.

Не клени мя, мой миленькій, не клени, не клени,
Стоять твои подарунки въ мальованой скрині.

Бо якъ будешъ, мой миленькій, мене проклинати,
Будуть твои подарунки окномъ вилітати.

Ой дай, мамко, злотни ключи, най розомкну скриню,
Най я свому миленькому подарунки кину.

Ой зачала дівчиночка скриню розмыкати,
Та й зачали подарунки окномъ вылітати.

Вийди, вийди, дівчиночко, на затильни двери,
Та покажи біли ручки, золоти перстені.

Біли ручки не покажу, бо щемъ не вмивала,
Перстені не покажу, самамъ куповала.