Просила княгинонька своєго братечка
Просила княгинонька
Своєго братечка:
Братчику ж мій любий!
Сідлай кониченька,
Їдь у чистою поле
По стадо вороноє,
Зажени ж бо єго
До зільника мого,
Най зілє випасе
І на копитах винесе;
Коні мої ворониї
Витончать зілє моє,
Най ся по мені не зістає,
Подружичкам на радости,
Матіночці на жалости:
Бо що матіночка гляне,
А де ж тото дитяточко,
Що садило зілєчко!
Своєго братечка:
Братчику ж мій любий!
Сідлай кониченька,
Їдь у чистою поле
По стадо вороноє,
Зажени ж бо єго
До зільника мого,
Най зілє випасе
І на копитах винесе;
Коні мої ворониї
Витончать зілє моє,
Най ся по мені не зістає,
Подружичкам на радости,
Матіночці на жалости:
Бо що матіночка гляне,
А де ж тото дитяточко,
Що садило зілєчко!
Джерело:
Галицькі украінськi народні пiсні. – Коломия: Галицька накладня Якова Оренштайна, 1900. – 140 с.Рекламне оголошення