Із-за гори, із-за ліса

Із-за гори, із-за ліса
Вітрець повіває:
Скажи, скажи, тихий вітре,
Як ся мила має?

Чи здорова, чи весела,
Личко румяненьке?
Чи сумує, чи горює,
Чи личко бліденьке?

Бо я тужу, бо я плачу,
Слезами вмиваюсь,
Веселої годиноньки
Вже не надіяюсь!

Коби мені крильця мати,
Соколом злетіти,
Тяжку тугу із серденька
При милій розбити!

Ой літав би-м, ой літав би-м
Що день і що ночи.
Що б ся милій у сивенькі
Надивити очи.

Ой літав би-м, ой літав би-м
Зорями ясними,
Що б мені ся натішити
Ручками білими.

Ой літав би-м, ой літав би-м
Сьвітом білесеньким,
Що б мені ся натішити
Личком румяненьким.

Ой літав би-м, ой літав би-м
Вечером тихеньким,
Що б мені ся натішити
Ходочком дрібненьким.

Ой літав би-м, ой літав би-м
Лісами, горами,
Що б мені ся натішити
Милими словами.

Ах! я бідний, нещасливий
Та й крилець не маю,
Сохну, чахну в далечині,
Всяк день умираю!
Джерело:
Галицькі украінськi народні пiсні. – Коломия: Галицька накладня Якова Оренштайна, 1900. – 140 с.

Рекламне оголошення