Ти козаче чорновусий,
Чому в тебе жупан кусий?
Дівки мене підпоїли,
Жупан мені підкроїли.

Ой маю я купу гроший,
Справлю я си жупан иньший,
Нехай дівки тоє знають,
Най не поють і не крають.

У козака – все любити,
До десяти враз ходити,
Тота скаче, тота плаче,
А в тамтой серце колаче.

Тота плаче, що ю зрадив,
Тамта плаче, що ю вибив,
А в тамтой серце колаче,
Як взрить козака, то скаче.

Коли козак підскакує,
Всі дівчата урадує.
А як піде на присюди,
Розвеселить він всі люди.

Козак свище, підскакує,
Що підскочить, присьпівує:
Я си козак з України,
Козак з роду, козак з міни.

Козак грає на турбані,
Дівки за ним як ті лані,
Всі хороші, всі моторні,
Білі личка, очи чорні.

Коли козак скрипки вчує,
Ноги крутить і простує.
Гнеть він іде туди-сюди,
Як чорт в’єся на присюди.

У козака все одненько,
Зле, чи добре, все миленько;
Днесь би сто нагаїв взяти,
Завтра буде танцювати.

Коли козак вусом скрутить,
Три від разу збаламутить,
Та думає, тамта лає,
З тов, що сталося, не знає.

Коли козак підскакує,
Підкивками вибренькує,
А як вдарить обцасами,
Вікна зазвонять шибами.

Нема танцю над козака,
Бо то великий гуляка;
Туди-сюди вискакує,
А ногами викидує.

У козака там но жити,
День за днем на тім травити:
Щоб сьпівати, танцювати,
Дівчатонька цілувати.