Ой відси гора, відси другая,
Межи тими гороньками ясная зоря.

Я собі гадав, що зоря зійшла,
А то моя дівчинонька по воду вийшла.

А я за нею, як за зорею,
Сивим, сивим кониченьком понад водою.

"Дівчино моя, напій ми коня!" –
"Не напою, моє серце, бо-м ще не твоя.

Як буду твоя, напою ти й два,
"З студеної керниченьки, з нового ведра."