Ти дівчино із Подоля,
В твоїх руках моя доля,
Ти владаєш серцем моїм,
Я не могу бути твоїм.

Люблю тебе, що ж мні з того,
Тобі треба богатого:
Мене неба покарали,
Що богацтва мні не дали.

Чи я в лісі уродився,
Чи я в поли окрестився.
Чи такі куми тримали,
Що мні щастє відобрали!

Піду же я в ліси, бори,
Шукаючи щастя, долі,
Або буду смерти ждати,
На недолю нарікати.

Боже з неба високого,
Глянь на мене молодого:
Єсли хочеш хвали своєй
Дозволь же мні пари моєй.

О мій Боже, що ж я винен,
Чи-м не любив як повинен;
Скарай, Боже, го за тоє,
Хто розлучив нас обоє.