Там на горі крута вежа,
Там бистра тече вода,
Там дівчина чорнобрива,
Хорошая, молода.

Як спогляне ясним оком,
Як ся мило засьміє,
То аж серцю лекше стане,
А в козаку серце б’є.

В нас дівчата всі хороші
Коса з довгим волосом,
Зубки білі, брови чорні,
Личко як кров з молоком.

Дармо сієш, дівче, цьвіти,
Они тобі не зійдуть;
Дармо просиш отця, матір,
Тя за мене не дадуть.

Бо ти єстесь богатая,
Отець, мати ще жиє,
Єсть богацтво, красна хата,
А в тій хаті всего є.

А я бідний сиротина,
Пуща мені рідний брат:
Бурка, шабля, вся родина,
А кінь сивий, то мій сват!

По що людем тоє знати,
Де милої ворота,
По що людем то казати,
Де кохаєсь сирота.

Скажи мені, сивий коню:
Де ті літа, де той час?
Як ми знали славу сьвіта,
І як знали люди нас!