Біографічний покажчик авторів текстів та мелодій

Бабій Олесь (17.03.1897, с. Середня, тепер Калуського р-ну Івано-Франківської обл – 2.03.1975, м. Чикаго, США) – укр. письменник та літературознавець. У Першу світову війну – жовнір Австро-Угорської армії, згодом стрілець УГА. Публікувався у стрілецьких часописах "Стрілецька думка", "Стрілецький календар". Під час стрілецького наступу на Київ (1919 р.) потрапив у полон до поляків, звідки втік. У 1922 р. співорганізатор (разом із В. Бобинським, Р. Купчинським, Ю. Шкрумеляком) групи поетів-символістів "Митуса" (Львів). Протягом 1924-29 рр. навчався в Українському пед. ін-ті ім. М. Драгоманова (Прага). Від 1944 р. на еміграції. Автор багатьох поет, збірок ("Ненависть і любов" (1921), "Поезії" (1923), "Перехрестя" (1930), "За щастя оманою" (1930) та ін.), поем та прозових творів, зокрема про стрілецьке життя ("Гуцульський курінь" (1927), "Перші стежі" (1937)).

Баландюк Антін (12.01.1893, с. Княгинин, тепер у межах Івано-Франківська – 13.12.1953, там само) – укр. січовий стрілець, стрілець УГА, відомий ініціатор та учасник мандолінового гуртка УСС та один із учасників струнного квартету УСС (Я. Барнич, М. Гайворонський, Р. Лесик). Автор мелодій до стрілецьких пісень.

Бобинський Василь (11.03.1898, м. Кристинопіль, тепер Червоноград Львівської обл. – 2.01.1938, місце смерті невідоме) – укр. письменник, публіцист, критик, перекладач. Під час війни публікувався у стрілецькому часописі "Червона калина". З 1920 р. стрілець Червоної Української Галицької Армії (ЧУ ГА), до якої вступив під впливом більшовицької агітації. Відтак з 1923 р. працював у період. виданнях ("Світло", "Вікна") та літерат. групах ("Гроно", ВУСПП) комуністичного спрямування. З 1930 р. у Харкові, чл. літ. організації "Західна Україна". Автор поет, збірок "В притворі храма" (1919), "Ніч кохання" (1924) та ін., поеми "Смерть Франка". У 1934 р. репресований.

Вороний Микола (24.11.1871, Катеринославщина, тепер Дніпропетровщина – 24.04.1940, місце смерті невідоме) – укр. поет, перекладач, театрознавець, актор. Навчався у Ростові-на-Дону, Харкові, згодом на еміграції – у Віденському та Львівському ун-тах (філософ, ф-т). Зблизився з Іваном Франком. Працював режисером театру "Руська бесіда", в редакціях період. видань "Зоря", "Громадський голос", "Радикал". З 1910 р. у Києві, де працював у театрі М. Садовського, викладав у театр, школі. Протягом 1920-1926 рр. на еміграції (Варшава, Львів), директор театр, школи при Вищому муз. ін-ті ім. Лисенка у Львові. Автор поет, збірок ("Ліричні поезії" (Київ, 1912), "В сяйві мрій" (1913), "За Україну" (Варшава, 1921), "Поезії" (1929)), багатьох мистецьких та театрознавчих розвідок. Після повернення на Рад. Україну займався педагогічною і театрознавчою діяльністю. У 1934 р. репресований.

Гайворонський Михайло (15.09.1892, м. Заліщики, тепер райцентр Тернопільської обл. – 11.09.1949, м. Нью-Йорк, США) – укр. композитор і диригент. Навчався у Заліщицькій учит. семінарії та Вищому муз. ін-ті ім. Лисенка у Львові (скрипка, теорія музики). У Першу світову війну – підхорунжий Легіону УСС 1 сотні В. Дідушка, організатор та керівник оркестру УСС (1915-1918), один із учасників струнного квартету УСС (Я. Барнич, А. Баландюк, Р. Лесик), член "Артистичної Горстки Пресової кватири УСС". Брав участь у Карпатських боях 1914-1915 рр., тоді ж познайомився з Д. Вітовським. З 1919 р. інспектор військових оркестрів у Західній Україні, працює в Кам’янець-Подільському театрі. У 1920 р. головний капельмейстер армії УНР. Після війни працював викладачем у Вищому муз. ін-ті ім. Лисенка у Львові та диригентом хору "Боян" (Львів). З 1923 р. в США, де був стипендіатом у Колумбійському ун-ті. Автор мелодій та муз. обробок до багатьох стрілецьких пісень, музики до театр, вистав (дитячої п’єси "Сон Івасика" (лібр. Л. Лепкого, 1922) та комедії "Залізна Острога" (1934)), симфонічних поем "Над Чорним морем", "Гуцульська рапсодія", оркестрів та ін.

Голубець Микола (15.12.1891, Львів – 20.05.1942, Львів) – укр. письменник, мистецтвознавець, публіцист, перекладач. Навчався у Львівському ун-ті. Під час Першої світової війни – підхорунжий УСС, згодом старшина УГА, редактор ж-лу "Світ" (1917-1918). Публікувався у періодиці "Діло", "Неділя", "Час", "Шляхи" та ін. Автор поет, збірок ("Фрагменти" (Львів, 1909), "З чужини далекої" (Відень, 1915)), поем ("Мойсей Безумний" (1914)) та прозових творів, зокрема про стрілецьке життя ("Рік грози і надій" (1934), "Гей, видно село" (1937), історичного роману "Жовті води". Знаний дослідник історії укр. мистецтва – "Українське малярство 16-17 ст." (1920), "Начерк історії укр. малярства" (1922), "Архипенко", (1922), "Галицьке малярство" (1929), "Холодний" (1926) та ін.

Гутковський Клим (1881-1915) – відомий укр. громадський діяч, журналіст, поет, краєзнавець і турист. У 1910 р. редактор укр. часопису "Праця" (Бразилія). Активний організатор тов-в "Січ" і "Сокіл-Батько" у Галичині. Під час Першої світової війни – сотник УСС.

Карманський Петро (29.05.1878, м. Чеханів, тепер м. Цеханів, Польща – 16.04.1956, Львів) – укр. поет-мелодомузівець, перекладач. Навчався в Укр. богослов, колегії (Ватикан, 1900-1903) та Львівському ун-ті (1907 р.). З 1910 р. жив у Канаді, Австрії. Впродовж 1922-1925 рр. у Бразилії як дипломатичний представник ЗУНР. Був редактором часоп. "Праця", "Український хлібороб". З 1931 р. у Львові. У радянський час працював викладачем у Львівському ун-ті. Упродовж 1944-46 рр. – директором літ.-меморіального музею І. Франка у Львові. Публікувався в газ. "Діло", "Літературно-науковому віснику". Автор поет, збірок "З теки самовбивця" (1899), "Ой люлі, смутку" (1906),"Al fresco" (1917), "За честь і волю" (1923), "До сонця" (1941) та ін., а також поем, сатиричних нарисів, спогадів ("Українська богема", 1936).

Кишакевич Осип (26.10.1872, м. Лежайськ, тепер Польща – 18.04.1953, Львів) – укр. композитор і диригент, муз. діяч Галичини. Навчався у муз. школі у Перемишлі та Львівському ун-ті (1895). Один із засновників муз. тов-ва "Боян" у Перемишлі. Автор хорових і церковних творів ("Заповіт", "Наша дума"), кантат ("Шевченкові", 1914), пісень ("Народе мій, життя моє"), муз. обробок.

Колесса Олександр (12.04.1867, с. Ходовичі, тепер Стрийського р-ну Львівської обл. – 23.05.1945, м. Прага, Чехія) – укр. літературознавець, мовознавець, фольклорист, громадський діяч і поет. Працював доц. та проф. у Львів, ун-ті (1895-1918), дійсн. чл. НТШ. Під час Першої світової війни – один із засновників та заст. голови Загально-Української Культурної Ради у Відні. У 1921 р. голова дипломатичної місії ЗУНР у Римі. Згодом засновник і ректор Укр. ун-ту у Відні, проф. Укр. ун-ту в Празі (1923-1939). Знаний дослідник історії мови ("Погляд на історію укр. мови" (1924)) та літератури ("Укр. н. пісні в поезіях Б. Залеського" (1892), "Шевченко і Міцкевич" (1894), укр. фольклору ("Головні напрями й методи в розслідах укр. фольклору" (1926)). Автор циклу віршів про еміграцію галицьких селян до Канади "В світ за очі" (1903), патріотичних пісень, зокрема "Шалійте, шалійте, скажені кати" (1889). Брат Ф. Колесси.

Колесса Філарет (17.07.1871, с. Татарське, тепер с. Піщани Стрийського р-ну Львівської Артистичної обл. – 03.03.1947, Львів) – відомий укр. музикознавець-фольклорист, композитор, літературознавець. Навчався у Львівському та Віденському ун-тах, дійсн. чл. НТШ. Доктор філософії з 1918 р., акад. АН УРСР з 1929 р. Працював проф. Львівського ун-ту, директором Етнограф, музею у ни працював Львові (з 1940 р.). Заклав основи укр. етнографічного музикознавства, розробив методику дослідів). З 1923 р. ідження пісенної ритміки ("Ритміка укр. народ, пісень" (1907), студіював фольк.-літерат. зв’язки с до багатьох ("Народнопісенна ритміка в поезії І. Франка" (1946)). Знаний збирач і видавець укр. муз. фольклоюго, 1922) та ру ("Мелодії укр. народ, дум" (1910-1913), "Народні пісні з Південного Підкарпаття" (1923) та ка рапсодія", ін.). Автор багатьох оригінальних муз. творів, хор. обробок до народн. та літерат. пісень, зокрема на стрілецьку тему. Брат О. Колесси.

Крижанівський Богдан (24.08.1894, Львів – 20.04.1955, Чернівці) – укр. диригент і композитор. Під час Першої світової війни навчався у Львівівській (1916) та Віденській (1918) консерваторіях. У 1920 р. один із організаторів Укр. драм. театру ім. І. Франка (у Вінниці, з 1926 р-у Києві). Автор оперет, музики до вистав, вок.-симф. поеми "Данило Галицький" (сл. М. Бажана).

Купчинський Роман (24.09.1894, с. Розгадів, тепер Зборівського р-ну Тернопільської обл. – 10.11.1976, м. Оссінґ, США) – укр. письменник, журналіст, фейлетоніст. Навчався у Львівській духовній семінарії (1914). Під час Першої світової війни підхорунжий 1 полку, згодом хорунжий легіону УСС та УГА. Член "Артистичної горстки Пресової кватири УСС" та тов-ва "Залізна Острога". Впродовж 1920-1921 рр. перебував у польському таборі інтернованих українців (Тухоля)). Після повернення навчається у Віденському та Львівському ун-тах (філософ, ф-т). Публікувався у "Вістнику СВУ", газ. "Діло", стрілецьких виданнях "Шляхи" (1916), "Стрілецький кал.-альманах "Артистичної горстки і Пресової кватири" (1917), "Календар "Червоної калини" (1922), "Альманах "Червоної калини" (1934). У 1922 р. співорга нізатор (разом із В. Бобинським, О. Бабієм, Ю. Шкрумеляком) групи поетів-символістів "Митуса" (Львів). У 30-х рр. голова Тов-ва письменників і журналістів ім. І. Франка у Львові. З 1940 р. на еміграції (Польща, Німеччина, з 1949 р. – США), де брав активну участь у культурно-громадському житті українців (чл. редколегії вид-ва "Червона калина" у Нью-Йорку). Найбільше написав творів на стрілецьку тематику (пісні, вірші, драмат. поему "Великий день" (1921), повість у 3-х т. "Заметіль" (1928-1930), сатиричну поему "Скоропад" (1965) та ін.).

Курах Михайло (1895, с. Середниця, тепер Пустомитівського р-ну Львівської обл. – 1962, США) – інженер-агроном, письменник, громадський діяч. Під час Першої світової війни підполковник Січових Стрільців, один із організаторів полку імені гетьмана Мазепи у Саратові (1917 р.), згодом 1 Укр. корпусу та артилерії Січових Стрільців; командир 1-го гарматного полку. Протягом 1919-20 рр. був референтом Ревюму УГА у м. Вінниці. За радянської влади репресований та засланий у Сибір (м. Воркута). З 1951 р. на еміграції. Автор зб. поезій "Перед брамою" (1962).

Лепкий Богдан (09.11.1872, хут. Кривеньке біля с. Крогулець, тепер Теребовлянського р-ну Тернопільської обл. – 21.07.1941, м. Краків, Польща) – видатний укр. письменник, перекладач, публіцист. Навчався у Віденському, Львівському, Краківському ун-тах. Дійсн. чл. НТШ. Під час Першої світової війни упорядник зб. "Сім пісень для вояків" (Відень, 1915), автор нарисів та поезій на стрілецьку тематику ("Воєнна читанка" (Відень, 1915), "Тим, що полягли" (Відень, 1916)). Після війни працював проф. укр. літ-ри в Ягеллонському ун-ті (Краків). У 1938-1939 рр. – чл. польського сенату у Варшаві. Автор численних поет зб. ("Осінь" (1902), "З глибин душі"(1909), "Доля" (1915) та ін.), історичних романів (трилогії "Мазепа" (1926)), наукових літературознавчих праць ("Начерки історії української літератури" (1909, 1912), "Наше письменство" (1941), видавець творів укр. класиків літ-ри. Брат Л. Лепкого.

Лепкий Левко (1888, с. Поручин, тепер Тернопільської обл. – 1971, м. Трентон, США) – укр. поет, композитор, журналіст, видавець, художник. Дійсн. чл. НТШ. Навчався у Бережанській гімназії, Львівському ун-ті (теолог., правознав. ф-ти) та Краківській академії мистецтв. Активіст тов-в "Січ" та "Українські Січові Стрільці", автор ідеї січівського однострою, елементи з якого ввійшли згодом до військової форми стрільців УГА. Під час Першої світової війни командир кінноти УСС, кавалерист УГА. Був активним чл. "Артистичної горстки Пресової кватири УСС" та ініціатором створення тов-ва старшин УСС "Залізна Острога" (1916). Автор проектів пам’ятних знаків на могилах січових стрільців. Один з уславлених стрілецьких бардів. Після війни співорганізатор (разом із Р. Купчинським, М. Голубцем, М. Островерхою, О. Навроцьким, П. Постолюком, В. Софроновим-Левицьким), редактор й директор вид-ва "Червона калина" (Львів, 1922-1939). Публікувався у часоп. "Діло", "Митуса", "Тризуб", стрілецьких виданнях "Шляхи", "Стрілецький кал.-альманах Артистичної горстки і Пресової кватири", "Альманах "Червоної калини". На стрілецьку тему написав дитячу п’єсу "Сон Івасика" (Львів, 1922; муз. М. Гайворонського), низку нарисів, оповідань ("Святий вечір між стрільцями", "Із настроїв з-над Стрипи", "Де наші пам’ятники минулого?" та ін.), спогадів. У міжвоєнний час редактор сатиро-гумористичних ж-лів "Комар", "Зиз", "Будяк", "Жорна". З 1944 р. на еміграції (Відень, з 1949 р. – США). Брат Б. Лепкого.

Лотоцький Антін (03.01.1881, с. Вільхівці, тепер Жидачівського р-ну Львівської обл. – 28.05.1949, Львів) – укр. письменник, педагог, громадський діяч. Навчався у Львівському ун-ті (філософ, ф-т). З 1911 р. учитель Рогатинської гімназії, де був організатором тов-ва "Молода Січ" (1912-1913). Під час Першої світової війни старшина УСС. Разом із М. Угрин-Безгрішним ініціатор створення від ділу "Пресова кватира УСС", з 1916 р. секретар цього культурно-просвітницького осередку та редактор стрілець, часописів "Вістник "Пресової кватири УСС", "Самопал", "Червона калина", "Самоохотник", в яких публікував і свої вірші. З 1923 р. Автор повістей, оповідань, казок для дітей на історичні теми ("Цвіти з поля" (1907), "Смертне зілля" (1921), "Було колись на Україні" (1934), "Княжа слава" (1939) та ін.), зокрема про січових стрільців ("Життя і пригоди Цяпки Скоропада" (Львів, 1926)). Працював співредактором дит. ж-лів "Світ дитини", "Наш приятель" (Львів).

Маковей Осип (23.08.1867, м. Яворів, тепер Львівська обл. – 21.08.1925, м. Заліщики, тепер Тернопільська обл.) – письменник, публіцист, перекладач, редактор, педагог. Навчався у Львів, ун-ті (філософ. ф-т). Працював редактором ж-лу "Зоря", газ. "Діло", "Буковина", разом із І. Франком – у редколегії "Літературно-наукового вісника". Під час Першої світової війни служив резервним старшиною австрійської кавалерії, був військовим перекладачем, начальником поштової цензури в Чернівцях. За патріотичні переконання у 1921 р. зазнав ув’язнення у польській тюрмі м. Чорткова. Після війни викладач, згодом директор учительської семінарії (м. Заліщики). Його твори на січово-стрілецьку тематику опубліковані у стрілецьких ("Стрілецький кал.-альманах Артистичної горстки і Пресової кватири" (Львів, 1917), "Сьпіваник УСС" (Відень, 1918), "Літопис "Червоної калини") та просвітянських виданнях ("Віденський ілюстрований календар тов-ва "Просвіта"). Автор зб. поезій ("Подорож до Києва" (1897), "Ревун" (1910) й ін.) та прози ("Криваве поле" (1921), "Прижмуреним оком" (1925)).

Назарак Юліян (1893-1916) – художник і поет, студент Краківської академії мистецтв. Під час війни офіцерський аспірант УСС, у січні 1916 р. відзначений бронзовою медаллю хоробрості (посмертно). Автор стрілецької комедії "Штурм на полукіпки" та живописної картини "Бій під Семиківцями" (жовт. 1915 р.).

Новіна-Розлуцький Лесь (1889, с. Жолчів Рогатинського пов., тепер Івано-Франківська обл. – 1920, м. Могилево-Подільський) – підхорунжий УСС, стрілець УГА. Був літописцем стрілецького життя у "Пресовій кватирі УСС" (опублікував "Записки до літопису Укр. Січового Війська" у ж-лі "Шляхи"), актором театру при Начальній Команді УГА. Передчасно помер від тифу.

Трильовський Кирило (06.05.1864, с. Богутин, тепер Золочівського р-ну Львівської обл. – 16.10.1941, с. Гвіздець, тепер Коломийського р-ну Івано-Франківської обл.) – укр. адвокат, відомий громадсько-культурний діяч Галичини, один із керівників Української радикальної партії. Навчався у Львів, та Чернівец. ун-тах (правничий ф-т). Засновник руханково-пожежного тов-ва "Січ" (05.05.1900, с. Завалля, тепер Івано-Франківської обл.), координатор діяльності широкої мережі "Січей" (Галичина, Буковина) та генеральний отаман ("січовий батько") об’єднаних "Січей", на основі яких у 1913 р. засновано парамілітарну організацію "Українські січові стрільці". Протягом 1907-1917 рр. – посол до австрійського парламенту, з 1913 р. – посол до Галицького сейму. Під час Першої світової війни – чл. Боєвої Управи УСС та Загально-Української Ради (Відень), що виконувала функцію найвищого і єдиного укр. представництва у межах Австро-Угорщини. З 1918 р. – чл. Національної Ради ЗУНР. У 1919 р. заснував Січ. комітет у Вінниці, згодом то-во "Січ" на Закарпатті, у Відні. Після війни займався адвокатською діяльністю. Автор багатьох статей, січових пісень, упорядник та фундатор січових збірників й календарів ("Запорожець", "Отаман" та ін.), редактор ж-лу "Зоря".

Трух Григорій (1894, с. Гірне, тепер Львівська обл. – 1959, м. Ґрімсбі, Канада) – укр. письменник, мемуарист, церковний діяч. Під час Першої світової війни – четар, згодом поручник УСС, знаний стрілецький розвідник. Був поранений у бою під Болеховом (30.05.1915). Після війни – греко-кат. священик у Галичині. З 1933 р. – місіонер у Канаді та США. Поезії на стрілецькі теми публікував у часоп. "Українське слово", "Стрілецький кал.-альманах Артистичної горстки і Пресової кватири". Автор низки книг і брошур на теми мови ("Українська мова. Граматика укр. літ. мови" (1947)) та богослов’я ("Життя Святих" у 4-х т. (1952-1970)).

Угрин-Безгрішний Микола (1883, Перемишль – 1960, Новий Ульм, Німеччина) – укр. педагог і письменник. Упродовж 1911-1944 рр. працював учителем у Рогатинській гімназії, редактором газ. "Бджола" (1903), "Будучність" (1909, 1923-1924). Під час Першої світової війни – підхорунжий УСС. Разом із А. Лотоцьким ініціатор створення відділу "Пресова кватира УСС". Публікувався у стрілецькому часоп. "Червона калина" (1917-1918). Автор нарисів та п’єс на стрілецькі теми ("Нарис історії УСС" (1924), "Софія Галєчко" (1924), "Лицарі Залізної остроги" (Рогатин, 1934)), зб. поезій ("Проби" (1905), "З життя гімназистів" (1907, 1928)). З 1944 р. на еміграції (Німеччина).

Федькович Юрій (08.08.1834, с. Сторонка-Путилова, тепер м. Путила Чернівецької обл. – 11.01.1888, Чернівці) – відомий укр. письменник. Навчався у реальній школі (Чернівці). У 1852-1863 рр. на військовій службі австрійської армії, де глибою пізнав труднощі жовнірського життя. Згодом війт у рідному селі, шкільний інспектор. У 1872-1873 рр – редактор видань вид-ва тов-ва "Просвіта". Упродовж 1885-1888 рр. редактор газ. "Буковина" (Чернівці). Автор зб. поезій ("Поезії, 1862, "Поезії" у 3-х т., 1867-1868, "Дикі думи", 1876), поем "Довбуш", "Лук’ян Кобилиця" (усі 1862), "Дезертир" (1868), оповідань ("Повісті Осипа Федьковича", 1867), драмат. творів ("Хмельницький", 1886-1887), "Довбуш" (1869, 1876, 1918), а також жовнірських пісень ("Пісні жовнярські з голосами", 1887).

Чарнецький Степан (21.01.1881, с. Шманьківці, тепер Чортківського р-ну Тернопільської обл. – 02.10.1944, Львів) – укр. поет, перекладач, театральний діяч. Навчався у Львівській політехніці. Належав до літ. групи "Молода Муза". З 1909 р. режисер і худ. керівник театру тов-ва "Руська Бесіда" (Львів). Під час Першої світової війни співробітник щоденника (1916-1918), згодом тижневика "Українське слово", в якому публікувалися матеріали на стрілецьку тематику, та редактор сатиричного ж-лу "Будяк" (1921-1922). Від 1939 р. наук, співроб. бібліотеки АН УРСР (Львів). Автор зб. поезій ("В години сумерку" (1908), "В годині задуми" (1917), "Сумні ідем" (1920)), новел і фейлетонів ("Дикий виноград" (1921), "Квіти і будяче" (1922)), книжки "Нарис історії українського театру в Галичині" (1934).

Шкрумеляк Юрій (18.04.1895, с. Ланчин, тепер Надвірнянського р-ну Івано-Франківської обл. – 20.11.1965, Львів) – письменник, журналіст, перекладач. Навчався у Львів, та Празькому ун-тах (1923-1924 рр.). Під час Першої світової війни стрілець УСС. Згодом працював гол. редактором та фейлетоністом часоп. "Народна справа", редактором жур-лу "Дзвіночок". Впродовж 1945-1956 рр. був репресований. Автор пісень, нарисів ("Чета крилатих", 1924), оповідань (зб. "Поїзд мерців", 1922), п’єс ("Стрілецька слава у піснях", у співав, з В. Ковальчуком (1934), "Стрілець Невмирущий" (1938)), поет, творів ("Дума про смерть двох стрільців хоробрих", 1925) на теми стрілецького життя. Публікувався у стрілець, часописах "Вістник СВУ", "Стрілецький кал.-альманах Артистичної горстки і Пресової кватири", "Стрілець", "Самохотник", "Календар "Червоної калини". Знаний як автор творів для дітей, вертепних інсценівок, зб. поезій "Сопілка співає" (1957), "Привіт Говерлі" (1964) та ін.

Ярославенко (Вінцковський) Ярослав (30.03.1880, Львів – 26.06.1958, Львів) – укр. композитор і диригент, видавець. Навчався у Львівській гімназії та політехнічній школі (1898-1900). Брав приватні уроки музики, хорового та вокального співу у проф. М. Піґня, теорію музики – у викл. Я. Ґалля. З 1898 р. актив, член, згодом секретар та керівник хору тов-ва "Сокіл", чл. "Русько-укр. драматичного тов-ва ім. І. Котляревського". З 1905 р. і під час Першої світової війни працював за фахом – інженером в управлінні залізницею (Броди, Дрогобич, Київ). Після війни керував духовим оркестром львів. трамвайників (1927 р.), був редактором газ. "Музичні вісті" (1933-1934). У 1906 р. засновує вид-во "Торбан", що опублікувало муз. твори О. Нижанківського, К. Стеценка, М. Лисенка, хорові обробки укр. пісень, зокрема обробки січових та стрілецьких пісень Я. Ярославенка. Після ліквідації вид-ва впродовж 1945-1948 рр. – завідувач муз. кабінетом Львівської бібліотеки АН УРСР. Автор багатьох мелодій до патріотичних сокільських маршів (гімну "Соколи, соколи"), до пісень на сл. І. Франка, С. Черкасенка, О. Олеся, В. Пачовського, Ю. Шкрумеляката ін., опери "Відьма" (1922), оперет "Бабський бунт" (лібр. р. Сурмач, 1921), "В чужій шкірі" (лібр. Ю. Шкрумеляк, 1922).