Дунець Василь Ярославович народився 28 листопада 1948 року в м.Теребовля Тернопільської області.
У 1955-1966 роках навчався в середній школі №2 м. Тернополя, у 1957-1962 рр. – у Тернопільській музичній школі №1 по класу баяна, яку закінчив з відзнакою у 1962 р. Крім того самотужки освоїв гру на гітарі. У 1966-1971 рр. навчався у Львівському політехнічному інституті на інженерно-будівельному факультеті, який закінчив по спеціальності "Інженер шляхів сполучення". З цього часу і до нині працює в дорожній галузі Тернопільської області.

Пісенною творчістю займається з студентських років, але серйозно, на професійному рівні, – з 1993 року після поїздки до Канади, де разом з гуртом народної музики Тернопільської філармонії "Веселі галичани" (колишній – "Візерунок"), приймав участь у 50 концертах.

В творчому доробку Василя Дунця – більше 200 пісень, в яких він є автором тексту і музики, або тексту чи музики. Частина з них увійшла наступних альбомів:

• три бардівських магнітоальбоми під спільною назвою – "Слухай і думай" записаних впродовж 1993-1994 рр. ("Лелеча доля", "Молитва до України", "Гей, всі на Січ");
• магнітоальбом і компакт-диск "Мамині мальви" (1998);
• магнітоальбом і компакт-диск "Моя кохана" (2002);
• магнітоальбом і компакт-диск "Моя родина – Україна" (2003);
• компакт-диск "Присвята матері" (2007);
• компакт-диск "Я повертаюсь" (2008);
• бардівський компакт-диск MP3 – "Слухай і думай" (1994) (повторно).

У 1998 році у видавництві "Джура" побачила світ його збірка поезій і пісень – "Мамині мальви".

Співавтори:

• поети – Д. Павличко, В. Сосюра, С. Галябарда, О. Лупій, Н. Кир’ян, Б. Демків, М. Левицький, М. Тимчак, Б. Мозолевський, А. Фіглюк, М. Потикевич-Заболотна, С. Бояркевич, М. Конечний, М. Чопик, Л. Мілевич, Г. Черінь (США), Н. Козак (Канада), О. Смик, Б. Величко, Є. Баров, О. Гавриленко, В. Підгурський, З. Казьо, О. Розалюк, Н. Папроцька, О. Артемчук, Р. Обшарська та інші;
• композитори й аранжувальники – Ю. Крохін, О. Бурміцький, Р. Рудий, А. Стадницький, В. Цап, З. Турко, С. Родько, С. Степанів;
• звукорежисери – О. Третяк і В. Баранов.

Пісні Василя Дунця знані не лише в Україні, а й у США, Канаді, Німеччині, Польщі, Франції, Англії та Австралії. Зокрема, йому аплодували шанувальники його творчості в Канаді і Німеччині. А творчі вечори майже завжди проходять з аншлагами.

Нагороди:

• у 1996 році В. Дунець став лауреатом першого міжнародного фестивалю-конкурсу української естрадної пісні "На хвилях Світязя";
• у 2001 р. – Дипломант ІІ ступеня обласного конкурсу "Голос серця";
• у 2004 р. – Дипломант (ІІІ місце) у Всеукраїнському конкурсі літературної творчості ім. В. Вихруща;
• його пісні: в 1998 р. – "Чужина", в 2003 р. – "Кущ молодого жасмину", в 2008 р. – "Романс для С. Бандери" та "Я повертаюсь" (у власному виконанні) займали призові місця у радіофестивалі "Пісня року" (радіостанція "Промінь").

Пісні Василя Дунця, крім нього, виконують: народні артисти України – Іван Попович та Григорій Драпак; заслужені артисти України – Михайло Попелюк, Леонід Корженеський, Світлана Бабчук, Світлана Сорочинська; гурти "Козацькі забави", "Веселі галичани", "Отава", учасники театру пісні "МІКС" та інші виконавці.

За участю В. Дунця та на основі його пісень, Тернопільською телестудією "Вісь" створено два музичні фільми: "Моя рука ніколи і нікому ні кривди, ні біди не принесе" (1997) і "Я піснями живу" (2003). А в 2009 році на студії Творчого об’єднання "Собор" режисером Віктором Підгурським розпочато роботу над музичним фільмом за піснями Василя Дунця – "Сповідь з піснею в серці".

Державна телерадіокомпанія "Всесвітня служба "Українське телебачення і радіомовлення" періодично транслює музичний фільм "Я піснями живу" та відеозаписи творчих вечорів В. Дунця в Тернопільському обласному музично-драматичному театрі з нагоди його 55-річчя та 10-річчя творчої діяльності та в палаці культури "Березіль" з нагоди 60-річчя.

Твори Василя Дунця звучать також на республіканському та обласному радіо, а кліпи, зняті по його піснях, транслюють обласні телерадіокомпанії.