Володимир Андрійович Мангов народився 25 серпня 1946 року в селі Інзовка, Приморського району, Запорізької області, в сім’ї вчителя.

Про голодний 1946 рік і життя мами-українки з батьком-болгарином він написав у вірші "Родився я в голодоморі". В 1947 році сім’я переїхала в село Соловіївка, Брусилівського району, Житомирської області, а в 1954 році – в с. Копилів, Макарівського району Київської області.

На кожному новому місці батьків називали "забродами". В пам’ять про батька і маму, яка писала вірші про Азовське море в часи голодомору, Володимир Андрійович присвятив їм свою поезію.

В 1964 році він почав працювати в науково-дослідному інституті "Квант" м. Києва. В 1965 році поступив в Одеський інститут зв’язку ім. А.С. Попова. В 1969 році, знаходячись на сесії, запропонував друзям написати пісню про Одесу і написав свій перший вірш.

Надалі, вже не міг не писати і завдячує в цьому красуні Одесі:


Присвячену Одесі пісню, він таки написав в 2005 році – "Волшебнице Одессе".

Перші вірші Володимира Мангова були написані російською мовою. Але вже з січня 1995 року в його душі все змінилось, після перегляду фільму "Вишневі ночі", знятого київською кіностудією "Рось".

Значно вплинули на його поетичну творчість зустрічі з відомими поетами, акторами і співаками: Вадимом Крищенко, Раулем Чілачавою, Миколою Сингаївським, Дмитром Білоусом, Анатолієм Стратілатом, Ганною Чубач, Іваном Поповичем, Павлом Дворським, Лілею Сандулесу, Мар’яном Гаденко, Ніною Матвієнко, Ніною Бай, Лесем Сердюком, Миколою Луківим, Дмитром Павличко, Леонідом Попернацьким, Віктором Герасимовим, Олексієм Сердюком.

Велику частку його збірок складають пісні. Знаменним став день 9 травня 2005р., коли він залишив свої вірші для поздоровлення ветеранів з днем Перемоги у Палаці ветеранів м. Києва.

Ветеранський хор "Київська Русь" під керівництвом Франчески Вацлавівни Панич, яка написала прекрасну музику на його вірші, почав виконувати пісні: "Колиска Руси", "Чорноброва Україна", "Ой лети журавлику" та інші. Частина з них ввійшла в збірки пісень Ф. Панич: "Я тобі співаю, Україно!", "Хотіла б я піснею стати".

Володимир Мангов щиро і відверто висловлює свою громадянську позицію на зміни, що тривають в незалежній Україні:


Вважаючи себе майже нащадком запорізьких козаків, В. Мангов багато пісень і віршів присвятив їх пам’яті:



Любов до краси рідної української землі сяє зорями і водограями у його ліриці:



Володимир Мангов, навіть, після операції на серці і п’яти на очах – незламний оптиміст:



Спогади про далеке босоноге дитинство віддзеркалюються у віршах для малят:


В. Мангов всім серцем любить українське село і хвилюється за його долю:


Творчість Володимира Мангова, справжнього патріота України, як магнітом притягує простих людей, що у його віршах знаходять свої долі і вдячні за віру у краще життя і перемогу справедливості над ненажерливістю сучасних панів.



Поезія В. Мангова зігріта сердечним теплом, любов’ю до людей, до України, пронизана відповідальністю за прожитий час, за майбутнє дітей.



Поезія Володимира Мангова ввійшла до розділів: "Моя радість і печаль", "Оспівана моя любов", "Люблю тебе, Україно!", "Один за одного й разом за Україну!", "Співає небо журавлями", "Відрада заброді", "Дзвін серця", "Думи мої в ранковій росі", "Коли на Україну дивлюся", "Судьбы награда", "Віршики для Луки", "Просто думки", "Про життя Ісуса Христа або Дитяча Євангелія для Луки".

Всі вони склали збірник вибраних творів Володимира Мангова "Часопис серця", у шести томах.

Читачі знайдуть в ньому, кожний для себе, найбільш близькі і дорогі серцю струни: любові, сімейного тепла, щастя кохання, щебетання дітей, віру у перемогу добра над злом, віру в Бога і в майбуття, а також очима автора зможуть побачити сучасну, так гаряче любиму ним, вільну і соборну Україну.

Володимир Мангов – член "Творчої спілки Асоціації діячів естрадного мистецтва України".

Він є автором восьми поетичних книжок і трьох пісенних збірок: "Оспівана і неоспівана моя любов", "Радість моя і печаль" і "Мелодії душі і серця", а також співавтором, разом з Франческою Панич двох пісенних збірок.

Володимир Андрійович є лауреатом I премії ХХI Всеукраїнського конкурсу "Пісенний вернісаж – 2009".

Автор статті: Вячеслав Михайлишин, член Спілки журналістів України